Хірургічне лікування геморою: коли це необхідно і що очікувати

16 min read

Геморой — це запалення кровоточивих вузлів, які збільшуються, надмірно наповнюються кров’ю і не спорожняються повністю. Симптомами геморою є свербіж, кров, що з’являється при дефекації, відчуття неповного випорожнення, а також біль і випадіння варикозних вузлів (на наступних стадіях захворювання) [1].

Операція з видалення гемороїдальних вузлів (гемороїдектомія) показана у випадках, коли у пацієнта є великі гемороїдальні вузли, що виступають за межі ануса, хронічні симптоми геморою або внутрішній геморой, який рецидивує, незважаючи на менш інвазивні методи лікування, такі як мазь від зовнішнього геморою, ніж операція [2].

Хірургічне видалення геморою — один з найпоширеніших методів лікування цього типу ураження. Він передбачає висічення вогнища ураження та перев’язування судин, які постачають кров до нього. Процедура проводиться під місцевою анестезією і може тривати близько 30 хвилин [3]. Після процедури пацієнт може відчувати біль у ділянці, де проводиться лікування, а також може виникнути незначна кровотеча. Період відновлення після цього виду лікування геморою становить 7-14 днів. При відновленні пацієнтам часто допомагає мазь від тріщин заднього проходу [1].

Реліф мазь допомагає подолати симптоматичне лікування свербежу, печіння і дискомфорту, що супроводжують геморой та інші захворювання аноректальної зони, а також при ерозіях, тріщинах, мікротравмах у ділянці заднього проходу.

Причини виникнення геморою

Найбільш поширеними факторами, що сприяють виникненню і розвитку геморою, є:

  • тривале сидіння на унітазі,
  • сидяча робота,
  • сильні позиви під час дефекації,
  • попередня вагітність,
  • пологи природними силами,
  • запор [4].

Що таке хірургічне лікування геморою?

Лікування геморою зазвичай проводиться під місцевою або епідуральною анестезією, що робить його можливим як так звану операцію в один день. Метод Баррона полягає в накладенні гумових пов’язок на гемороїдальні вузли, що викликає ішемію і некроз їх структур [1]. Інші методи дозволяють зменшити або видалити геморой за допомогою ін’єкцій засобу, який звужує варикозні вени, за допомогою теплового методу з використанням інфрачервоної фотокоагуляції або за допомогою дуже низької температури (кріотерапія). Хірургічне видалення гемороїдальних вузлів передбачає їх вирізання і закриття кровоносної судини [2].

Як підготуватися до операції?

Хірургічному лікуванню геморою повинні передувати додаткові обстеження, призначені лікарем. У день операції слід голодувати і уникати вживання напоїв за 4 години до процедури і прийому їжі за 8 годин до видалення геморою. Найчастіше за кілька годин до планової операції пацієнту також роблять очисну ректальную клізму [3].

Як виглядає відновлення?

Після виписки зі стаціонару хворий повинен обмежити фізичну активність, тренування протягом наступних двох тижнів. Також рекомендується щодня – бажано вранці – промивати рану після процедури розчином Октенісепт. Через сім днів після хірургічного видалення геморою необхідно повернутися в лікарню для зняття швів після процедури. У післяопераційний період пацієнт може спочатку відчувати незначний біль або проблеми з нетриманням калу, але він або вона досить швидко повинні повернутися до повної фізичної форми. Однак вам слід уникати гарячих ванн, стежити за регулярним і швидким випорожненням і дотримуватися дієти, яка включає страви, багаті клітковиною, але без гострих спецій [4].

Література

1. Бродовський, С. П., Іфтодій, А. Г., & Козловська, І. М. (2017). Оптимізація хірургічного лікування хронічного геморою III-IV стадії.

2. Шудрак, А. А. (2013). Вибір методу хірургічного лікування хронічного геморою. Хірургія України, (4), 61-68.

3. Захараш, М. П., Балицький, В. В., & Курик, О. Г. (2017). Сучасні методи хірургічного лікування поєднаної патології анального каналу і прямої кишки. Шпитальна хірургія. Журнал імені ЛЯ Ковльчука, (4), 89-95.

4. Мішалов, В. Г., Шудрак, А. А., & Цема, Є. В. (2010). Класифікація методів хірургічного лікування геморою. Науковий вісник Ужгородського університету. Сер.: Медицина, (39), 210-216.

You May Also Like

More From Author